Форум на ОКУЛУС

https://www.facebook.com/babaandkit/posts/5855452497832846/

ЗСУ - Боги. Це констатція факту життя.

  

mir_tesen, капец, если аж от Кракова(

Сейчас прощения нет россиянам, а после намного поколений.

Утро началось с одной блогерши, которая ругает российских генералов, обеляет Путина типа его подставляют и не докладывают, и пишет естественно о том, что украинцы звери и убивают мирных и пора разобраться.

Пусть будущее изменится в лучшую сторону в обход ЯО, мы то не сильно далеко от Кракова выходит.

  

Мир тесен

Тоже тема о друзьях россиянах близкая.

Но я думаю, ведь это Их Родина...

Мой знакомый с такой любовью пишет "Волга-матушка", такие фотки своей природы выкладывает. Там у него дача, а живет в Москве, и Любит Свою Москву. Постоянно песни об этом, как мы о Киеве!

Поэтому я Радуюсь, что там Есть такие , как Крылатый Бык И что смогут они выйти из тьмы и никуда не бежать.

Бежать - это как крайний экстрим, но Своя же родина. Природа, Земля...

Я не приемлю насилия. Мне бы НЕ хотелось, чтобы вот ТАК пришлось моему знакомому сбежать со своей земли, тоже своего Сада - яблонь, калины...баньки...и тут по струночке ходить коверкать по-украински что-то.....Может он и Будет это делать СНАРУЖИ, но внутри...НЕТ у меня пока ответа на этот вопрос ((

Я же, глядя на его фото-коллажи и понимая Его любовь к своему городу, испытываю хорошие чувства к природе, а мск сейчас у меня вызывает тяжесть, нежелание, особенно эти башни кровавые...Но и эти мои чувства мне НЕ нравятся.

Вспоминаются старые светлые фильмы, люди...

И ДА! У меня как раз Москвичи в 82 году вызвали Удивление и восхищение тем, что ВСЕ в метро объясняли нам-гостям Дорогу, как проехать...Это мне Запомнилось и восхитило тогда больше всего.

Верю, что все это как-то разрешится к Лучшему и Правильному

Сказали спасибо: 1     

https://www.bbc.com/ukrainian/features-63074328...kgjQ9KvfnMoE

Як Росія знищувала українську освіту на Харківщині

На Харківщині Росія почала зі знищення української символіки. Далі дійшла черга до книжок. А вже після цього педагогів мали змусити вчити дітей, що ті нібито не є українцями.

/

Водночас саме українські педагоги стали найрішучішими оборонцями й рятівниками українських прапорів, стендів із гімном та цитатами з Конституції, а також книжок. Навіть якщо їм доводилося ризикувати власною безпекою.

"Це наша школа, це наша історія, це наше життя, наша Україна", - каже Інна Мандрика, показуючи врятовані від російської утилізації символи України.

Хтось зумів вивезти їх на підконтрольну територію. Хтось сховав у себе вдома чи в школі у віддалених кімнатах, за шафами та холодильниками.

/

За оцінкою Світлани Швід, начальниці відділу освіти у Балаклії, що відповідає за 19 шкіл у місті та навколишніх селищах, на співпрацю з окупаційною владою й російськими військовими пішли менше десятої частини педагогів. "Я пишаюся своїми вчителями", - каже Світлана.

/

У серпні представники російської окупаційної влади розшукали Лілію і вручили їй список із понад 2200 підручників, художніх книжок, шкільних методичок, що підлягали конфіскації й подальшій утилізації.

"Це все, що було пов"язане з Україною", - каже Лілія.

Від українськомовних підручників з англійської до антології української поезії. Знищенню підлягало все. Звісно ж, особливий акцент - на підручниках з української мови, літератури та історії.

Аби врятувати всі ці книжки, Лілія перенесла їх з бібліотеки до класу в додатковому корпусі школи, ретельно перев"язавши стіс.

Вона сподівалася, що, не знайшовши нічого в бібліотеці, весь навчальний заклад обшукувати не будуть.

/

в селищі Шевченкове, українські військові знайшли великі стоси підручників з історії Росії та інших предметів.

Окупаційні війська й адміністрації встигли завезти такі підручники і до Вовчанська.

Олег Головков, військовослужбовець 113 окремої бригади територіальної оборони, що звільняла Вовчанський район, вирішив почитати підручники з історії Росії, які готували українським дітям.

"Вони базуються на імперських наративах про нікчемність звичайної людини та роль "вєлікой лічності" в історії Росії. Там оспівуються російські царі. Також вони розповідають про "єдиний історичний простір" Росії й України. Київська Русь переходить у Володимиро-Суздальське князівство. Галицько-Волинське відсутнє як явище", - поділився враженнями військовий.

/

"Обіцяли велику зарплату: 70-80 тисяч російських рублів на місяць (понад 1100 доларів). Керівному складу - 130 тисяч російських рублів (понад 2200 доларів). Директорка школи наказувала вчити за російськими підручниками, за російською програмою. Вона нас переконувала, що ось-ось візьмуть Харків - і ми станемо Росією. І якщо не підемо на співпрацю, то ніде не знайдемо роботу. Але ж ми справжні українці. Ми вірили, що нас звільнять", - розповідає Інна Мандрика.

За її словами, охочі до співпраці швидко отримували посади. У 22 роки можна було стати завучем школи.

Вона від співпраці відмовилася й у підвалі під звуки обстрілів та при світлі свічки складала плани для онлайн викладання усіх предметів українською мовою. Понад третина її учнів змогли долучитися до онлайн-уроків. Їх вели ті вчителі, що виїхали з окупації і мали доступ до інтернету.

Інна зберегла вхідну табличку її балаклійської школи № 5. На ній бракує лише одного елемента - українського герба. Його з клоччям видерли чи то російські солдати, чи то окупаційне керівництво від освіти у пориві "денацифікації шкіл".

/

60-річна Лідія Миколаївна, викладачка української мови й літератури, очолює цю школу понад 30 років. Аж до червня цього року над нею майорів український прапор. На той момент більше стягів України ніде навколо не лишилося.

Окупаційна адміністрація таки дісталася й до Іванівської школи. Лідію Миколаївну усунули з посади, прибрали всю українську символіку й призначили замість неї місцеву вчительку німецької, її колишню ученицю. З 16 педагогів російських окупантів підтримали троє.

Після цього Лідія Тільна вирішила виїхати на підконтрольну Україні територію. Жінка планувала лягти до лікарні. Давалися взнаки проблеми з серцем.

На російському блокпості її заарештували, знайшовши в "чорних списках".

Далі її поставили на коліна, обшукали всі речі, погрожували розправою та вимагали видати якусь інформацію, яку вона нібито везла до Харкова.

"Під"їхала автівка, мене посадили й відвезли в бік, якомога далі від людей. Під"їхали троє чоловіків в масках з автоматами. Я стою. А вони: "На коліна!" Я їм відповіла: "Хлопці, побійтеся Бога". Вони далі кричали, щоб я стала на коліна. Один з них підставив автомат мені під горло", - розповідає Лідія.

Погрожували також електрошоком, пригадували її патріотизм та принижували як жінку. Перед її обличчям порвали диплом учителя української мови, який знайшли під час обшуку речей.

"Накинули щось чорне на мене й повели. Чую цокотять ключі. Відкрили двері й кинули мене у камеру. Там була цементна підлога. Я п"ять діб просиділа в одиночній камері. Ні їсти, ні пити. Я сиділа, згорнувшись, на цементі. У мене так боліла душа. Ніхто ж не знав, де я і що", - розповідає Лідія Миколаївна.

Загалом у в"язниці її протримали 19 діб. Після цього з мішком на голові вивели й відпустили. Надворі її чекав чоловік, що всі ці дні ходив до російських військових і вмовляв відпустити дружину.

Коли Лідію Миколаївну виводили, вона була переконана - вели страчувати.

Тепер вона з гордістю показує врятовані нею два українських стяги: менший - з власного кабінету, більший - з флагштока школи.

Чим є вище описане, на думку рашиків Окулусу?

Цікаво, хоч хтось може визнати в цьому нацизм і фашизм? Тобто рашизм.

натлія,

ласточка, скажіть, що вам каже сердечко?

Знов нєоднозначно?

  

Le-s, наш тренер, пока не ранен был, постоянно постил фото и видео, они реально крутые. Да, многое собирали миром, но это дополнительные опции, именно для них, чтобы удобно: дроны, приборы ночного видения и подобное. Машины для передвижения. За полдня после ранения собрали родители сумму в несколько тысяч долларов, это при том, что многие без зарплат по полгода, но на это просто нужно

  

Le-s, читаю и негодование в душе поднимается от того, что до кого-то это ещё не доходит, так все и было. У меня боль, моя племянница на оккупированной ходит в начальную школу. На мое возмущение - а типа чем ребенку заниматься, там детки хоть пообщаться. Но там такой уровень остался, что дай им два учебника: украинский и российский и они не найдут отличий, скажут и в чем разница. Может это мое мнение, но выехали более-менее образованные, а уровень ПТУ и нам всего хватает - остался

  

inhobbock,

Для мене наші чоловіки відкрилися з досі незнайомого боку.

Те, як я пишаюся ними - знайомими і незнайомими - не передати словами.

Наші жінки, які теж в лавах ЗСУ, для мене взагалі загадка.

Тренер одужує?

  

Я поділяю цю думку.

Це логічно навіть.

На окупованих територіях все ще більш чорніше та біліше.

Тому або партизани з жорстокою перспективою масового захоронення.

Або повна лояльність до окупантів. Нації алкашні і безграмотності. Подібне тягнеться до подібного.

Ви подивіться, як тут корінні пишуть. Помилка на помилці.

  

Le-s, да, конечно ступни пострадали, но все к лучшему, значит так надо, значит он нужен живым, всё-таки у него около 200 детей, кто его очень любит и переживает

Созвонились с братом двоюродным, оказалось, что они всё-таки решили выезжать, простояли на выезде с 28.09 и вчера вернулись после того, как колонну разбомбили, не вышло. И он инсулинозависим, еда по расписанию, а там невозможно все-это. Посадки превратились в кошмар, так как люди ходят в туалет туда и уже очень долгое время. Сидишь в машинах неделями в надежде выехать.

Они конечно досиделись, спрашивал совета, что делать, а я не знаю, чем помочь. Рекомендовать выехать любыми вариантами, а вдруг потом попадут под ЯО. Уж если остался месяц-два...

  

Vodoleyka,я когда вижу неухоженные обочины, клумбы, прям сердце ноет, уже может думаю пора фирму создавать и наводить красоту на дорогах, вручную сложно и не реально на больших площадях.К родителям как приезжала, так сразу полоть все, чтобы красоту навести. Хочется садить, только чтобы быстрее росло)). Кусты, деревья, цветы.

Сказали спасибо: 1